При розгляді кримінальних та цивільних справ, де речовими доказами виступають матеріали відеозвукозапису, слідчим або суддям необхідно визначитися відносно їх достовірності. З цією метою перед експертами порушуються питання про встановлення оригінальності фонограм та чи не зазнавали вони будь-яких змін під час запису або після нього. Деякі проблеми даної експертизи, які лежать як в методологічній, так і в технічній площинах, заважають правильній оцінці слідчими або суддями висновків експертів. До цих питань належить дослідження фонограм відеозвукозапису на предмет монтажу, одного з найбільш вивчених типів змінення властивостей фонограм за допомогою технічних засобів. В чому ж полягають непорозуміння?

1. З методологічного боку деякими фахівцями саме поняття “монтаж” визначається як “штучний (навмисний) підбір інформації в певній послідовності на магнітній фонограмі, що полягає в вилученні, додаванні чи переміщенні окремих фрагментів запису”. Така точка зору взагалі притаманна в основному слідчим, суддям, адвокатам, тобто неспеціалістам з технічного дослідження монтажу і містить в собі правову ознаку (оцінку) — визначення “штучний (навмисний)”. Тим самим вони необгрунтовано знімають з себе обов’язок дати юридичну оцінку дослідженому експертами факту. Без сумніву те, що поняття “монтаж фонограми” та “фальсифікація фонограми” не тотожні, навіть з юридичної точки зору.

Трапляються також випадки відмови експертів у вирішенні питання монтажу, так як воно, з їхньої точки зору, потребує встановлення навмисності дій з первісною фонограмою. Але експертиза й існує не задля того, щоб дати юридичну оцінку, а щоб встановити спосіб та технічні умови виготовлення фонограми та внесення в неї змін. Тому необхідно ввести в науковий та практичний вжиток таке поняття “монтаж”, яке б дозволяло вирішувати експертні задачі без “виходу за межі компетенції” даної експертизи. В експертній практиці Київського НДІСЕ застосовується таке визначення: “Монтаж фонограми — процес об`єднання за допомогою технічних засобів окремих частин фонограми в єдине ціле з порушенням неперервності та послідовності відображення навколишнього середовища”.

Але не будь-які зміни властивостей фонограми під час її запису та після нього можна бути охоплене цим поняття. Наприклад, фільтрація звукозапису безперечно не є монтажом. Таким чином, головною ознакою монтажу фонограми є утворення цілого з частин.

2. З технічного боку монтаж поділяється на три основних види: механічний, електронний (аналоговий) та цифровий (дискретний).

Механічний монтаж — об’єднання фонограми з частин шляхом механічного з’єднання частин її носія (склеєння частин магнітної плівки), досить детально описаний в літературі, встановлюється на рівні візуального та магнітооптичного контролю. Тут слід лише зауважити, про принципову відмінність запису змонтованого механічним способом від запису, виконаного на змонтованій плівці-носії.

Під електронним монтажем розуміється об’єднання фонограми з частин аналогового (неперервного) відображення информації про навколишне середовище, тобто аналогового сигналу. Насьогодні найбільш поширеним є електричний сигнал. Електронний монтаж є порушенням неперервності та послідовності форми магнітних полів або відтворенного електричного сигналу. Тому визначення таких ознак можливе на рівні контролю безпосередньо магнітних полів за допомогою магнітооптичних методів або контролю вихідного сигналу за допомогою органолептичних та спектральних методів.

В останній час широкого розповсюдження набувають цифрові форми запису та обробки інформації, які дали поштовх розвитку новому виду монтажу — цифровому. Під цифровим монтажем розуміється об’єднання фонограми з частин цифрового (дискретного та квантованого) відображення информації про навколишне середовище, тобто цифрового сигналу.

Тут можуть застосовуватись не тільки комп`ютери, а й цифрові диктофони, мінідискові магнітофони, автовідповідачі з пам`яттю тощо. Оскільки інформація може бути записана одразу в цифровому вигляді в пам`ять і звідти вилучатись й оброблятись з метою монтажу, то постає питання розробки ефективних методів його дослідження. В цьому напрямку була проведена постановча наукова робота фахівцями Харківського НДІСЕ, але питання розробки методики залишилося відкритим.

Найкращим чином звукова інформація може оброблятися за допомогою комп`ютера, при чому для цього необхідний звичайний ПК із звуковою платою і досить поширеними програмними пакетами з обробки звуку. При цьому звукові образи можуть бути зміненими, накладені інші звуки, доданий звуковий фон, створене заданене звукове середовище із своїми частотними характеристиками, реверберацією тощо. Крім того, потім змонтована фонограма може бути переписана на магнітний носій, створивши таким чином ілюзію того, що матеріал відразу записувався на ньому. Такий монтаж, який може маскувати свої ознаки, вже доступний масовому користувачу комп`ютерної техніки з деякими навичками по обробці звуку і безумовно стане актуальним в найближчий час.